Інтерпретація, яку німецькі ліві дають подіям в Україні, вписується в геополітичний поворот — притаману сучасній західній радикальній лівиці тенденцію солідаризуватися з будь-яким режимом, що позиціонує себе як антизахідний.

Зачарування ліворадикальним світоглядом є нормальним, до певної міри навіть нейтриальним та немаркованим станом доволі вагомої частини універсального інтелектуального набутку нашої епохи.

Беручи до уваги вплив лівої традиції на нашу інтелектуальну культуру вародовж останніх 150 років, маємо визнати рівень її некритичої рецепції як проблему, що потребує докорінного переосмислення.

Проблема не в тому, що нинішні радикальні ліві незадовільно опрацьовували спадок сталінізму чи недостатньо дистанціювалися від найодіозніших груп усередині руху. Проблема в тому, що в самому осерді лівого руху досі переживають використовувані в 1930-х роках категорії та способи арґументувати, які так зрослися з лівою ідентичністю, що відокремити одне від одного вже просто неможливо.